Ставлення до «нічийних тварин» - це тест на зрілість для кожної країни і Україна, на жаль, цей тест провалила. Маємо надію, вона все таки складе на відмінно цей тест …. колись. А поки що на допомогу приходять люди, прості люди, які не отримують ніяких міжнародних грантів чи іншої допомоги, а у своєму розпорядженні мають лише єдиний ресурс – своє милосердя. Таким людям доводиться, м’яко кажучи, «несолодко», адже взявши на себе місію з порятунку тварин вони щоденно зіштовхуються з безліччю проблем, і найголовніша з яких навіть не хронічна відсутність коштів на їх утримання, а, як не парадоксально, - людська байдужість або навіть жорстокість. Згадайте, скільки разів ви швидко «перегортали» інтернет-сторінку, з якої на вас благальними очима з-за грат притулку дивилося нещасне кошеня або пес. Чому псувати собі день, мабуть, думали ви, адже допомогти цим тваринам ви все рівно не зможете. А чи дійсно таки не зможете?
Світлана і Петро змогли! 8 років тому ця сім’я відкрила двері свого будинку для собаки, яка сама доповзла до їхнього будинку після того, як її збила машина. Собаку символічно назвали Найда. Після того Світлана і Петро вже не змогли відмовити жодній тварині, до якої світ та, зокрема, люди не були милосердними. В їхньому притулку для бездомних тварин «Манана» тільки на сьогоднішній день отримали прихисток 70 собак и 40 котів. За вісім же років свого існування ця сім’я врятувала декілька сотень життів тих, кого люди приручили, але відповідальність з себе зняли.
Притулок «Манана» знаходиться в Київській області і більше про його місце розташування його господарі сказати не можуть, оскільки постійно зіштовхуються з випадками отруєнь тварин, відстрілами людьми, що таким чином «розважаються» та з іншою жорстокістю. Проте місцеві знають про існування цього притулку і постійно підкидають туди тварин, оскільки вже зрозуміли, що Світлана і Петро жодній такій тварині не відмовить. Дуже часто доводиться оперувати тварин, причому «стаціонаром» в такому випадку слугує спеціально обладнане приміщення у будинку цієї сім’ї. Майже постійно підкинуті чи знайдені тварини страждають на тяжко виліковні хвороби, і не лікувати їх означало б приректи їх на вірну та болісну смерть. Тому організатори притулку їх лікують і досить часто за власний кошт, оскільки пожертвування в Україні, нажаль, носять стихійний характер.
Часто тварини, які потрапляють до притулку, є настільки душевно травмованими, що здобути їхню довіру буває інколи надзвичайно складно. В таких випадках тільки доброта і терпіння лікують. І вони знаходять таке лікування в притулку «Манана». Деякі тварини більшості здалися б «безнадійними», але тільки не цій дивовижній сім’ї. Якось Світлана пізно поверталася додому і побачила долматинця, який стояв посеред дороги і ризикував кожної хвилини бути збитим машиною. Його, звичайно ж, забрали до притулку, де вже було понад 50 інших «мешканців». Виявилося, що пес, якого назвали Лакі, був повністю сліпим і до того ж з пухлиною на хвості. Очевидно, купуючи породистого собаку люди «не розраховували», що він колись осліпне і захворіє і просто викинули його на вулицю. Чудом зібравши гроші пса Лакі прооперували і незабаром його забрала людина, яка змогла роздивитися в сліпому, фізично та психологічно травмованому псові, чудову тварину та вірного друга.
Нажаль, історій з гарним кінцем мало, а тим часом в притулку чекають на свою чергу до ветеринара десятки тварин, які потребують просто сьогодні медичної допомоги, але фінансів у сім’ї на лікування всіх тварин не вистачає. І це навіть не кажучи про необхідність обов’язкових щеплень, глистування, оброблення від паразитів, на які в організаторів притулку, нажаль, теж немає достатніх коштів. А чого тільки вартує прибрати за майже сотнею тварин, проживаючих в притулку, та накормити їх двічі на день! І це все щоденно здійснюється аж…. трьома людьми – Петром, Світланою та Людмилою (родичкою Світлани).
Те, що робить ця сім’я – це героїзм. Вони не просто повертають до життя здавалося б приречених тварин. Вони і своє життя підпорядкували цій світлій і милосердній місії – врятувати тих, хто постраждав від своєї беззахисності перед людською байдужістю. Звичайно, не потрібно сподіватися від кожної пересічної людини вчинку, який щоденно здійснює ця сім’я. Але ми також можемо допомогти. Нам всього-на-всього не потрібно бути байдужими. Врятувати життя виявляється так просто.
Організатори притулку будуть вдячними за будь-яку допомогу від небайдужих людей. Їм потрібні ветеринарні препарати, засоби для обробітку тварин, їжа, а також фінансова допомога. Минулої зими Світлані і Петру довелося позичити велику суму грошей, щоб зберегти притулок. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, цієї зими притулку доведеться дуже тяжко!
Если вы неординарный человек, который стремиться во всем выделяться, в том числе и выборе домашнего питомца, тогда предлагаем вам рассмотреть вариант покупки фреткиили просто хорька
Начало весны это всегда капризная погода с большим количеством осадков, что превращается в грязную жижу, которую приходя домой обязательно нужно смывать.